Cт.1225 Цивільного кодексу України, передбачає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємцями за заповітом є особи зазначені в заповіті, спадкоємцями за законом є родичі спадкодавця (за деяким винятком), відповідно до черговості, визначеної в ЦКУ.
Суб'єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 Земельного Кодексу (ЗК) є громадяни України та юридичні особи. Однак, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК суб'єктами права приватної власності на землю можуть бути також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК можуть отримувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовуються об'єкти нерухомого майна, належні їм на праві власності.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 22 ЗК землі сільськогосподарського призначення не можуть бути передані у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 81, статті 145 ЗК допускається, що право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення такі особи також можуть отримувати, але тільки у спадок. В такому випадку, протягом року, вони повинні провести їх відчуження, оскільки успадковані земельні ділянки
сільськогосподарського призначення не можуть перебувати у приватній власності осіб без громадянства або іноземних громадян. У разі невиконання цієї умови, наступають передбачені пунктом "д" статті 143 ЗК наслідки, зокрема: право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене за рішенням суду.
З огляду на те, що право власності, відповідно до статті 125 ЗК, виникає після одержання спадкоємцем земельної ділянки документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, то відлік річного терміну «Добровільного» відчуження необхідно починати від моменту отримання іноземним громадянином або особою без громадянства державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
Таким чином, при відсутності факту "добровільного" відчуження іноземним громадянином або особою без громадянства успадкованого земельної ділянки, його відчуження здійснюється примусово.
При цьому дія пункту 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК, який встановлює заборону на купівлю-продаж або інше відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, не поширюється на такі правовідносини, оскільки положення частини четвертої статті 81 ЗК є імперативними.
Примусове відчуження відбувається на підставі відповідного судового рішення. При цьому, позивачем у справах про примусове відчуження іноземцями або особами без громадянства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перейшли до них у спадщину, можуть бути відповідні органи прокуратури в межах повноважень, визначених законодавством України.
При таких обставинах будуть дотримані гарантії права власності на земельну ділянку, передбачені статтею 41 Конституції України та статтею 153 ЗК,
оскільки ніхто не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених законодавством України. Правові підстави і порядок припинення права власності на землю визначені, зокрема, статтями 143, 145 ЗК.
Якщо у вас виникають складнощі з оформлення спадщини на земельну ділянку, адвокат по спадкових справах проконсультує та при необхідності представить ваші інтереси в процесі спадкування.